Головна

cropped-SAM_2490.jpg

селище міського типу Низи

до складу Низівської селищної ради входить

село Лугове

 

Низи – селище міського типу, центр селищної ради.

Розташоване за 20 км від районного центру м. Суми.

Найближча залізнична станція – Суми, за 18 км.

Загальна площа земель населеного пункту – 6679,6700 га.

Населення – 3180 осіб

Кількість дворів – 1494

День села – 9 жовтня.

 

До середини XIX століття село називалося Низ, пізніше – Низи. Його назву пов’язують із розташуванням села у низинній місцевості вздовж лісистого берега Псла.

У 1655 році отаман Герасим Кондратьєв очолив 100 сімей переселенців містечка Ставище Білоцерківського полку на Київщині, які отримали дозвіл російського царя Олексія Михайловича “поселитися на річці Псел біля річки Сумка”.

Село Низи відоме з 1662 року. Уже в 1677 році на Слобожанщині Герасиму  Кондратьєву належало 2150 десятин орної землі й угідь, 7 сіл і хуторів, 11 млинів. Належало Герасиму й село Низи.

У  1678 році в Низах Герасим Кондратьев  збудував церкву Іоана Богослова в пам’ять про сина Івана, який загинув у битві з татарами. Пізніше пожалувані і куплені маєтки він розділяє між своїми дітьми. У 1697 році передає село Низи синові Андрієві, який змінює Герасима на посту Сумського полковника. Трохи пізніше (1703р.) Андрій  стає основним спадкоємцем величезних багатств, які сімейство Кондратьєвих отримало від московських царів. В 1708р. Андрій загинув під час боротьби з повстанцями . Всі володіння перейшли до старшого сина Івана.

У 1727 році в Низах розташувався панський двір, у ньому жив староста Ісай Ільїн син Оброхович. У маєтку було 62 двори підданих селян, на річці Псел млин на десять каменів, одна ступа суконна та дві просяних.

За переписом 1732 року село Низи належало сотнику Івану Івановичу Кондратьєву і нараховувалося в ньому 57 дворів підданих селян, 81 будинок, 303 особи чоловічої статі.

У першій половині ХVІІІ ст. на території села, крім водяного млина, була гута (скловарня) і селітрові рудники. У той час село мало лише дві вулиці (нині Волочаївська і Чайковського) і декілька провулків.

У 1785 р. Низи та інші села належали Степану Івановичу Кондратьеву. Від Степана Івановича село перейшло його сину Івану.

З 1830 року Низами володіє Дмитро Іванович Кондратьев. По довіднику “Волости и важнейшие селения європейськой Росии” в 1835 році в Низах нараховувалось уже 296 дворів з населенням 1663 душі, існувала одна школа, було три лавки.

Працювала сукновальня, цегельний і бурякоцукровий заводи. Саме в цей період на території Сумського повіту починають будуватися цукрові заводи.

Дмитро Іванович вів активні будівельні роботи в садибі. При ньому в 1838 році  запрацював на річці Псел водяний млин. Він знаходився поблизу того місця, де зараз розташований музей П.І.Чайковського.

У цей же період вимальовувався будинок- красень на самісінькому березі Псла.

У 1841 році був побудований новий цукровий завод. Він знаходився на лівому березі річки на відстані 3 км від  розташування сучасного цукрового заводу. Тепер цю територію старожили називають “заводище”.

У 1875-1876 рр. у заводі працювало 580 робітників. На заводі майже не було машин. Основні агрегати та вузли рухали водяні колеса та кінні приводи. Буряки терли вручну на терках, буряки везли підводами на підприємство в Низи із сіл Нижня Сироватка, Вистороп, Ворожба, Шпилівка, Червоне. У 1851 році завод виробляв цукру на 8000 крб.

У 1841 році закінчено будівництво нової дерев’яної церкви, попередницею якої був храм, збудований Герасимом Кондратьєвим. Церква була освячена в тому ж році.

В 1846 році в Низах працювала суконна фабрика на 50 машинних станків  поміщиці Софії Іванівної Бахметьєвої (дочка Ивана Степановича Кондратьєва).

Також у Низах  працювала полотняна мануфактура і два винокурні заводи.

У II половині XIX століття володарем маєтку стає син Дмитра Івановича – Микола Дмитрович, останній із династії Кондратьєвих, ліберальний поміщик, предводитель дворянства Сумського повіту, меценат, відомий своєю дружбою з великим російським композитором Петром Чайковським. 17- ти річна дружба між ними існувала до самої смерті Миколи Дмитровича. Літні місяці 1871 – 1879 pp. композитор проводив у Кондратьева в Низах. Петро Ілліч жив у невеликому флігелі, що примикав до одноповерхового, оточеного великим парком, будинку. До нашого часу флігель не зберігся, а центральне приміщення садиби переобладнане.

    У  той час маєток займав велику територію , куди входили сад, парк, поля,луки, ліси, де були роз- міщені не лише житлові й службові будівлі, але й різноманітні сільськогосподарські, промислові й технічні споруди. Тоді вже існував старий, розбитий з урахуванням законів паркового мистецтва, частково збережений до наших днів парк, що оточував поміщицький будинок.У ньому залишилася  прекрасна центральна алея, доріжки серед кущів жасмину, бузку, між кленами, соснами, дубами.

Зліва, навпроти дворового /південного /фасаду будинку, була розбита кругла клумба й фонтан з фі -гурою Амура. Ця фігура Амура пережила багато лихих часів, війну, а роки перебудови пережити не змогла.  До маєткового комплексу, окрім головного будинку, входила кам’яна оранжерея, де вирощу- валися цитрусові і навіть ананаси, танцюваль­ний павільйон, альтанка, яку так любив П.І.Чайковсь- кий, побудована біля річки навпроти відкритої веранди головного будинку.  Через річку був споруд- жений підвісний міст на острів, діяли фонтани. Все це було обнесене цегляною та залізною огорожею. У 1982 році низівський парк оголошено пам’яткою  природи місцевого значення.

Миколі Дмитровичу композитор присвятив п’єсу для фортепіано “Вечерние грезы”. Надії Кондратьєвій, дочці поміщика, дарує “Вальс-безделушку”, дружині Кондратьєва, Марії Сергіївні – “Салонный вальс”. Теплі відносини склались у Петра Ілліча з Еммою Жентон-гувернанткою Кондратьєвих. Ій композитор присвятив “Сентиментальний вальс”.

У Низи до Миколи Дмитровича приїздив і відомий поет-лірик Олексій Миколайович Апухтін, близький друг Петра Ілліча, товариш по Петербурзькому училищу правознавства. Гостював у Низах і Сергій Іванович Донауров – композитор, автор багатьох модних салонних романсів. Бував тут і письменник Маркович.

У 1874 році в  Низах у сільській хаті (Волочаївська № 42) було відкрито однокласне училище, воскресну школу та бібліотеку на 50 книжок. Місцевий дяк навчав 10-15 дітей чиновників. У 1876 році в село приїхав молодий учитель Василь Никифорович Бабка. Він відразу почав домагатися будівництва школи. У 1879 р.  було споруджено 3-класну школу.

За 56 років невтомної праці Василь Никифорович навчив грамоти багатьох сільських дітей.

Микола Дмитрович Кондратьєв був освіченою людиною. Однак він безтурботно ставився до залишків колишнього багатства предків і, збанкрутувавши в 1880 році,  продав маєток у Низах Дмитру Івановичу Суханову – сумському купцю, колишньому компаньйону Харитоненка. Після смерті Д.І. Суханова у 1890 році власником маєтку стає його племінник Микола Олексійович Суханов. При ньому маєток зазнав позитивних змін. Будуються нові приміщення цукрозаводу, електростанція, лікарня, конеферма, манеж. Реконструювався поміщицький будинок, ведуться роботи по упорядкуванню саду і парку. Для догляду за зеленими насадженнями Суханов запросив досвідченого садовода-майстра з-за кордону. А до будівництва маєткового комплексу першої половини XIX століття був причетний видатний український просвітитель “Вольтер Слобожанщини”, архітектор А. Паліцин, який будував для Кондратьєвих будинки в Сумах, Залізняку.

Дружина Миколи Олексійовича прожила недовго й померла від сухот 20 червня 1894 року. У пам’ять про неї поміщик хоче побудувати церкву. Тому останньою великою справою за життя М. О. Суханова стало будівництво нової цегляної Іоано-Богословської церкви замість маломісткої дерев’яної. Він відпустив мільйон карбованців на спорудження нової церкви. Будівництво її тривало з 1900 по 1910 рік.

Промислова криза  1900-1904рр. та хвиля робітничо-селянських виступів 1905-1907 рр. принесли поміщикам і промисловцям великі збитки.

Звістка про повстання на броненосці “Потьомкін” улітку 1905 року, у якому брав участь житель Низів матрос Бабка – Бабченко Карпо Мокійович, облетіла все село. Учителі В.Н.Бабка, Н.П.Бабич,

Г.М.Гельвіч вели революційну пропаганду.  22 листопада 1905 року на заводі розпочався страйк. Учасники його подали управителю поміщицьким маєтком Сургучеву вимоги про встановлення 8-годинного робочого дня, збільшення зарплати, про звільнення з роботи наглядача й механіка, які жорстоко поводилися з робітниками. Збори та мітинги тривали аж до 29 листопада. Після цього організатора страйку робітника М.І.Бондаренка було заслано на довічну каторгу в Сибір, багатьох заарештовано. Постраждали вчителі Н.П.Бабич, Г.М.Гельвіч, студенти В.В.Бабка, робітники К.Ратич, І.Мисливченко та інші. Учителя В.Н.Бабку звільнено з роботи. Але після 10-денного страйку низівчан, управитель  змушений був погодитися з деякими вимогами, частково збільшив заробітну плату, дещо поліпшив умови праці.

У 1906 році завідувати школою стала вчителька А.Т.Горейстова та її сестра Анфіса, дочки управляючого економією.

У 1907 році селяни і робітники села звернулися в Сумський повіт з проханням побудувати і відкрити в Низах фельдшерський пункт. Але їм було відмовлено в цьому проханні.

Над Сухановим нависла загроза розорення. 12 травня 1909року у віці 44 років він помирає. М.О.Суханов заповів завершити будівництво церкви своїм дітям та опікуну над маєтками Суханових рідному племіннику Миколи Олексійовича, сумському купцю 2-ї гільдії Олександру Георгійовичу Сургучову.  Сургучов сумлінно виконав справу, яку заповів йому покійний дядько. Освячення нової церкви відбулося 7 і 8 червня 1910 року.

З 1912 року маєток переходить у власність останнім його власникам – братам Володимиру й Дмитру Сухановим.   Жовтневі події  у Петрограді звичайно знайшли свій відгук і в нашому селі. На жаль, нам не відома подальша доля роду Суханових.

У Низах було створено ревком, головою якого став Максим Сіряк. В маєтку Суханова був створений клуб. У 1918 році була організована сільська рада. У листопаді 1919 року денікінці розстріляли членів ревкому: матроса Кондратенка К.Г., Мисливченка Р.П., Молошного Т.К.Після вигнання денікінців восени 1919 року в селі встановилася  Радянська влада. У кінці 1919 року заводом керувала колегія, у котру входили робітники заводу: Марченко В.І., Зайченко Д.І.(мідники), І.Г.Місчанчук (модельник), П.Є.Петренко (котельник).

У 1920 році першим адміністратором цукрозаводу був призначений М.Ф.Тверетинов, який працював до 1923 року.

Згідно подій того часу, у 1921 році в Низах був організований комнезам, першим його головою став Сіряк Петро Миколайович. До складу комнезаму входив Саєнко Ілля Петрович, який у 1929 році став його головою. Також,  у 1921 році розгорнув свою діяльність комсомольський осередок. Керівниками його обираються Куделя, Донець, Павлюченко. У цьому ж році в селі і в заводі створюється первинна партійна організація.

Молодь потяглася до знань. При заводському клубі в 1924-1925 роках була створена піонерська організація під назвою “Спартак”. Організатором її був П.Алфьєров.

На 17 грудня 1926 року в Низах проживало 3753 чоловіки. Майже всі діти були охоплені навчанням у початковій школі, якою знову почав керувати В.Н. Бабка. Діяв робітничий клуб з кіноустановкою, самодіяльним театром, хором, музичними гуртками струнних і духових інструментів. Низівчан обслуговувала лікарня, робітничий кооператив, магазин, їдальня.

Наприкінці 1928 року партійна організація заводу, комнезам, сільська рада та комітет профспілки проводили організаційну роботу серед селянства по створенню колективного господарства. Було організовано ТСОЗ. Головою став М.Г. Місчанчук. Але, звичайно, не всі селяни схвалювали колективне ведення господарства. 29 березня 1929 року на сходці був убитий голова комітету незаможників Ілля Петрович Саєнко, тяжко поранений  голова профспілки заводу М.І.Ткаченко. Але колективізація сільського господарства  проводилась і далі, остаточно була завершена в селі в 1932 році, колгосп був названий іменем  І.П.Саєнка.

Не оминув села і голодомор 1932-1933рр. Під час цієї страшної події вмерло з голоду 152 чоловіка. В пам’ять про ці події  21 жовтня 2008 року на селищному кладовищі було відкрито пам’ятний знак, присвячений 75- річчю голодомору 1932-1933 років .

У 1931 році в Низах відкрилася фабрично-заводська семирічка. За її парти сіло понад 500 учнів. Їх навчали біля 30 вчителів. Школа мала деревообробну та металообробну  навчальні майстерні. Крім того в Низах існувала кооперативна школа.

Особливо великою популярністю користувався хор, створений робітником-мебельником Є.В. Вощенком. У ньому налічувалося до 40 учасників. Профспілкова бібліотека мала понад 10000 книг. У передвоєнні роки Низівська школа почала поступовий перехід до здійснення загальної семирічної

освіти. Усі підлітки до 15 років були охоплені навчанням. У 1937 році школа розміщалася в трьох будинках.

З початком Великої Вітчизняної війни все потрібно було евакуювати, врятувати або знищити. Демонтаж обладнання Низівського цукрозаводу відбувався в умовах близького фронту (50-60 км, а в останні дні – 10км), був розпочатий у вересні й закінчений 8 жовтня 1941 року. Роботи проводилися в умовах маскування та в нічний час, так як фашистські літаки весь час кружляли над територією заводу. Роботи по демонтажу виконувалися людьми похилого віку й жінками. Були розібрані всі цехи та гідроелектростанція заводу. Усього було відправлено 37 вагонів обладнання з направленням на станцію Каргапілля Курганської області. Завод був розібраний і залишений у такому стані, щоб фашистським окупантам не вдалося налагодити виробництво. 8 жовтня 1941 року демонтаж заводу було закінчено. Вся техніка, яка могла рухатися, все зерно і дрібний сільськогосподарський реманент було вивезено. Основний склад керівництва, яке проводило демонтаж і евакуацію, знаходився на заводі до останнього часу.

І ось завод і радгосп евакуйовані, зірвані красень-міст через Псел і водяний млин.

Оборонні бої у жовтні 1941р. на території Сумського району вели 3-й повітряно- десантний корпус, 227-а, 293-я стрілецькі дивізії та  1042-й стрілецький полк Південно-Західного фронту. Але утримати рубежі нашим військам не вдалося.

10 жовтня 1941 року німці зайняли Низи. Це важко означилося на житті мешканців села. Пограбовано колгоспне майно. Вивезено в Німеччину 125 чол. молоді. Багато гектарів прекрасного будівельного лісу вирубано й відправлено в Німеччину.

Під час німецької окупації в селі тимчасово працювало лише кілька початкових класів. Особливо великі збитки і руйнування були причинені Низівському цукровому заводу. Була зірвана 50-ти метрова заводська димова труба та 30-ти метрова водонапірна башня, зруйновано три склади для зберігання цукру та ін.

На території цукрозаводу в складі розташувався табір для військовополонених, яких налічувалося приблизно 500 чол. На території заводу було розстріляно 10 комуністів і активістів.

Бої за визволення району розпочались 22 лютого 1943 року.  Перший раз Червона армія звільнила Низи 26 лютого 1943  року силами 107 стрілецької дивізії. Але вже 10 березня німці знову зайняли село.  Остаточно визволяли район 240-а, 180-а, 167-а,38-а, 340-а, 232-а стрілецькі дивізії та 2-й танковий корпус 38-ї армії з 8 серпня по 2 вересня 1943 року. Наступ розвивався дуже повільно. Друге й остаточне визволення Низів від німецько-фашистських окупантів відбулося 18 серпня 1943 року 232-ю стрілецькою дивізією.

3 вересня 1943 року почалося відновлення цукрового заводу. Умови праці були надзвичайно важкими. Всю роботу виконував невеликий колектив, який  складався з пенсіонерів, жінок, підлітків та робітників, які мали броню. Термін закінчення відновлювальних робіт перший раз був приначений на листопад 1944 року.

Через ряд причин вперше після війни завод був пущений в експлуатацію в ІV кварталі 1945 року.

709 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. 270 з них були нагороджені орденами й медалями. 299 загинули смертю хоробрих. У центрі села розташований меморіальний комплекс, де поховано 494 військових, які загинули в Низах під час Великої Вітчизняної війни.

Після війни з 1947 до 1960 року в садибі Кондратьєвих був дитячий будинок, де виховувалися сотні дітей, батьки яких загинули під час війни.

З 1960 до 1985 року тут частково була розміщена Низівська середня школа.

Нині садиба Кондратьєвих – пам’ятник архітектури. Милує своєю красою чудовий парк із столітніми дубами. В ньому, біля будинку-музею П. І. Чайковського, стоїть пам’ятник видатному композитору, як подяка за ту чарівну музику, яку він писав, перебуваючи в Низах.

У 1950р. Сумська обласна експлуатаційна контора “Сільелектро” прийняла рішення про початок будівництва Низівської ГЕС.

Низівська ГЕС, потужністю 480 кВт, була   споруджена в 1953 році, ширина греблі 40м., встановлено 3 гідротурбіни.

У ці роки і пізніше в селищі працював клуб на 300 місць, дві бібліотеки, лікарня на 25 ліжок, з медперсоналом 36 чоловік, одинадцять крамниць, робітнича їдальня на 40 місць, хлібопекарня, побутовий комбінат, сітроцех, автоколона № 2.

У 1984 році в Низах була введена в експлуатацію нова триповерхова школа, де  працювали 40 учителів та навчалися 450 учнів. Колишнє приміщення  школи зайняла  селищна бібліотека, музей П.І. Чайковського та музична школа.

З 1993 року починається відродження церкви Іоана Богослова. Громада Низів при допомозі цукрового заводу на чолі з його директором Рябіченком В.І. почала відновлювати церкву.

На даний час на території селища працюють АФ “Низи”, ТОВ “Сільгоспзабезпечення”, діє дитсадок “Журавонька”, школа, селищна бібліотека, відділ зв’язку, музей П.І.Чайковського, пожежна частина, селищна лікарня, дитяча музична школа, ДСУ ІІ ВАТ “Харків-шляхбуд”, Низівське лісництво, 12 торгівельних точок, Низівське споживче товариство, дільниця ВАТ “Сумиобленерго”, дільниця ВАТ “Сумигаз”, дільниця “Укртелеком”. В Низах продовжує працювати ГЕС. Але на сьогодні підводна частина греблі   знаходиться в аварійному стані.

Найбільшим підприємством в Низах був цукровий завод. Але технологічне устаткування відпрацю- вало свій ресурс. У 2007році ВАТ “Низівський цукровий завод” припинив функціонування, а в 2008 році його почали демонтувати. Незабаром про нього нагадуватимуть лише залишки та фотокартки, які ще збереглися. Те що будували довгі роки, буде остаточно зруйновано.

На території Низівської селищної ради розпайовано 4677,352 га землі.

Нині колишній поміщицький будинок – центр культурного життя селища. Тут розміщується експозиційна виставка “П.І. Чайковський і Україна”, яка була відкрита в травні 1990 року до 150-річчя з дня народження великого композитора. Тепер наше головне завдання – зберегти для себе і нащадків пам’ять про перебування Чайковського у Низах, як садибу-музей і прилеглий до нього парк-пам’ятник, так і розташовану поруч діючу Богословську церкву. Адже все це разом являє собою цінний, і, мабуть, єдиний в області культурно-духовний центр такого роду.

Головне багатство низівської землі – люди.

Тут мешкав учасник революційного повстання на броненосці ” Потьомкін” Карпо Мокійович Бабка. У Низах минули дитинство та юність українського письменника Івана Тимофійовича Снегірьова. Тут після закінчення школи працював він на цукровому заводі.

Колишній директор Низівської школи М.М. Гончаренко був комісаром партизанського загону, що діяв на території Сумського, Краснопільского і Миропільского районів в роки Великої Вітчизняної війни. Він мав шість урядових нагород. Петренко Іван Гаврилович, учитель математики, ветеран Великої вітчизняної війни, повний кавалер орденів Слави, нагороджений орденом  Вітчизняної війни І-ІІІ ступенів. Ветеран Великої Вітчизняної війни Сальник Віктор Трохимович 26 років  очолював Низівську школу, першим в області запровадив звукотехнічні засоби навчання. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни І-ІІІ ступенів.

Низи  – батьківщина Валерьяна  Анатолійовича Лещенка – батька відомого співака Льва Лещенка. До трирічного віку Лев виховувався тут у діда Андрія, потім часто приїздив до нього. Весь 1946 рік, перед тим, як піти до школи, майбутній співак провів у діда в селі.

За успіхи у розвитку народного господарства був нагороджений орденом  Леніна робітник цукрового заводу М.З. Бруньов. Технолог Галина Петрівна Кравченко була нагороджена орденом Жовтневої революції. За самовіддану працю держава нагородила орденом Червоного трудового прапору колишнього директора Низівського цукрового заводу Рябіченка Володимира Івановича.

На території селища проживає Коротенко Федір Степанович, який нагороджений 2 Орденами Слави.

Уродженець Низів Василь Іванович Невесенко – талановитий інженер , конструктор, заслужений раціоналізатор СРСР. За важливі раціоналізаторські розробки у галузі хімічного машинобудування нагороджений медалями ВДНГ СРСР, дипломами. Його брат Віктор Іванович Невесенко – доктор економічних наук, нагороджений орденом “За заслуги перед Україною” ІІ ступеня.

Манюков Євген Микитович, Іщенко Поліна Миколаївна, Березко Марія Порфирівна – все своє життя віддали самовідданій роботі на ниві освіти. Вони відзначені урядовими нагородами.

Мешканці нашого села брали участь у Афганській війні. Двоє наших односельчан полягли смертю хоробрих. Це Коротченко – Біда О.М. та Слюсар В.І. Вони  поховані на Низівському кладовищі .

Костенко Віктор Іванович – полковник, начальник відділу кадрів Управління зовнішньої розвідки України, також родом із Низів.

У нашому селі проживає багато  талановитих людей. Низівчанки дуже полюбляють вишивати. Роботи Демидко Віри Іванівни, Ємельяненко Олександри Степанівни та Шеліа Валентини Олексіївни добре відомі серед жителів села.

У Низах живе і творчо працює майстер декоративно-ужиткового мистецтва УРСР В.М. Нікітін. Він учасник обласних і республіканських виставок, відзначений грамотами і дипломами ВДНГ  УРСР.

Лугове – село, що входить до складу Низівської селищної ради.

Розташоване за 3 км від смт. Низи.

Площа населеного пункту – 72,5 га.

Населення – 206 осіб.

Кількість дворів – 88.

 

Рішення виконавчого комітету № 07 від 28.07.2020 року

У К Р А Ї Н А Низівська селищна рада Сумського району Сумської області Виконавчий комітет Р І Ш Е Н Н Я від 28.07.2020 року № смт. Низи Про погодження змін до тарифів на вивіз твердих побутових, промислових та негабаритних відходів, які надає ФОП Шевкун  С.М. населенню, бюджетним організаціям та іншим споживачам. На виконання  …

Читати далі

Протокол № 7 засідання штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій на території Низівської селищної ради від 13.07.2020 року

  НИЗІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА Сумського району   Сумської області                                                  вул. Шлях, 19, смт. Низи, 42355 Сумського району Сумської області   тел. (0542) 69-13-01, 69-13-90, факс: 69-13-90, E–mail: rada15@sm.ukrtel.net  КОД ЄДРПОУ 04390127 Протокол № 7 засідання штабу  з ліквідації надзвичайних ситуацій на території Низівської селищної ради від 13.07.2020 року                                                                       смт. Низи   ГОЛОВУВАЛА: …

Читати далі